Особливості «Я-образу» молодших школярів із основних сиблінгових позицій

Стр 1 из 9Следующая ⇒

Особливості «Я-образу» молодших школярів із основних сиблінгових позицій

Рекомендовано до захисту Дипломна робота

Протокол №………………. студентки 51 групи

Від « » 2013 Стародуб

Зав. кафедри Скок А. Г. Аліни Вікторівни

Захищено « » 2013 Науковий керівник:

з оцінкою старший викладач

Голова ДЕК Примак Ю. В.

Чернігів 2013

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………...….3

Розділ 1. Теоретичні аспекти проблеми «Я-образу» у молодшому шкільному віці … ………………………………………………….…………..…. 7

1.1. «Я-образ»: поняття, структура, функції…………………………….……....7

1.2. Соціально-психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку……………………………………………………………………………......14

1.3. Характеристика основних сиблінгових позицій дитини в сім’ї.….……………………………………………………………………...……26

Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей структурної організації «Я-образу» молодших школярів із основних сиблінгових позицій у сім’ї… 37

2.1. Вибірка та процедура емпіричного дослідження…………………………37

2.2. Методи та методики дослідження…………………………………………37

2.3. Отримані результати та їхній аналіз……………………………………….41

2.3.1. Якісний аналіз результатів дослідження………………………….41

2.3.2. Математико-статистичний аналіз результатів…………………....48

Висновки ……………………………………………………………………...…. 54

Список використаної літератури…………………………………………… 58

Додатки …………………………………………………………………………. 63

ВСТУП

Актуальність проблеми. Дитинство – особливий період у розвитку людини, коли на поверхні виявляється лише незначна частина того, що дитина засвоює. Більшість вражень, відкриттів, уявлень можуть виявлятися в поведінці, накопичуватися, закладатися на довгі роки. Чим молодша дитина, тим складнішою є ситуація з її «Я-образом». Дослідження «Я-образу» набуває особливого значення в психологічній науці, оскільки ця проблема прямо пов’язується з проблемою виховання особистості дитини в сім’ї. Значущу роль у формуванні особистості дитини в батьківській сім’ї відіграє такий чинник як кількість дітей, зокрема сиблінгова позиція дитини.

Уклад сімейного життя, взаємини між членами сім’ї, зокрема між самими дітьми, якщо їх у сім’ї кілька, справляють значущий вплив на психосоціальний розвиток особистості, який розглядається як процес психічного розвитку дитини в умовах соціальних взаємин.

Особистісний розвиток пов’язується з компетентністю щодо власного «Я», в основі якого – здатність приймати оптимальні рішення стосовно себе на основі глибокого самопізнання, переживання інтегрованості. Глибинне пізнання сутності свого «Я» – процес творчий, результатом якого є соціальна і психологічна зрілість, відповідальність, здатність продуктивно вирішувати непрості проблеми, долати, зокрема, кризи на життєвому шляху.

Проблема уявлення про себе, образ «Я» є предметом інтенсивних досліджень. Її вивчали Н. Авдєєва, О. Бодальов, С. Максименко, О. Леонтьев, М. Лисіна, К. Роджерс, С. Рубінштейн, Д. Скрипник та ін. Психологи наголошують на впливі у становленні образу «Я» дитини, насамперед, емоційних контактів із членами сім’ї. Вивченням такого чинника як сиблінгова позиція, взаємодія у формуванні особистості дитини займалися такі дослідники як А. Адлер, І. Дементьєва, В. Дружинін, М. Кошонова, Й. Рембовський, Р. Річардсон, Л. Сазонова, Є. Стотленд, В. Томан та ін.

Оскільки, у молодшому шкільному віці зароджується потреба у самопізнанні, зацікавленості у своєму внутрішньому світі, сприяючи інтенсивному розвиткові в особистості уявлень про власне «Я», то особливий інтерес викликає саме цей віковий період, чим є обґрунтованим вибір у даній роботі досліджуваних вказаного віку.

Об’єктом дослідження є «Я-образ» молодших школярів.

Предметом дослідження є особливості структурної організації «Я-образу» молодших школярів із основних сиблінгових позицій.

Мета роботи полягає у виявлення особливостей структурної організації «Я-образу» молодших школярів із основних сиблінгових позицій.

Відповідно до мети, предмету та об’єкту дослідження були поставлені наступні завдання:

1. На основі узагальнення й систематизації теоретичних та емпіричних досліджень із проблем «Я-образу» визначити його структуру, зміст, функції.

2. Виявити соціально-психологічні особливості дитини у молодшому шкільному віці.

3. Охарактеризувати основні сиблінгові позиції дитини в сім’ї.

4. Емпірично дослідити особливості структурної організації «Я-образу» молодших школярів із основних сиблінгових позицій у сім’ї.

Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс взаємодоповняльних методів дослідження:

1. Методи теоретичного аналізу проблеми (аналіз і систематизація);

2. Емпіричні методи: анкетування, психосемантичний, прожективний метод, бесіда;

3. Кількісний аналіз результатів проводився за допомогою математико-статистичних методів обробки даних: первинного статистичного аналізу, кореляційного аналізу.

Теоретико-методологічною основою дослідження виступили: принцип системного підходу в психології (Б. Ананьєв, О. Киричук, Б. Ломов, О. Рибалко, О. Скрипченко); психологічний принцип єдності свідомості, самосвідомості й діяльності (Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, П. Чамата); вчення про сутність особистості та закономірності її формування (Р. Асаджолі, Л. Виготський, С. Максименко, А. Петровський, Т. Титаренко); основні теоретичні положення про специфічну для кожного вікового етапу соціальну ситуацію розвитку, провідну діяльність та новоутворення, які є вихідним моментом динамічних змін у розвитку дитини (І. Андрєєва, Л. Божович, П. Гальперін, І. Дубровіна, А. Запорожець, З. Карпенко, С. Максименко, Д. Фельдштейн); концепція психології сімейної взаємодії (М. Алексєєва, А. Варга, В. Столін, Е. Ейдеміллер та ін.).

Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувалася застосуванням системного підходу до вивчення особливостей «Я-образу» молодших школярів із основних сиблінгових позицій (єдина дитина, молодша, старша); методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних даних дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів.

Теоретичне й емпіричне дослідження проводилося протягом 2012-2013 рр. Ним було охоплено 60 осіб: 39 учнів третього класу і 21 учень четвертого класу Варвинської районної гімназії № 1. Випробувані групи дітей молодшого шкільного віку поділялися на три окремі вибірки за таким параметром як сиблінгова позиція: єдина, старша, молода дитина.

Структура дипломної роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Перший розділ присвячено вивченню особливостей «Я-образу» дітей молодшого шкільного віку, характеристиці даного віку та основним сиблінговим позиціям. Другий розділ – емпіричному дослідженню особливостей структурної організації образу «Я» молодших школярів залежно від їхньої сиблінгової позиції у батьківській сім’ї. Список літератури вміщує 53 джерела.

РОЗДІЛ 1.

РОЗДІЛ 2.

Рис. 1. Кореляційна плеяда організації структурних складових

«Я-образу» дітей із сиблінгової позиції одинака

Примітки: КО – когнітивна оцінка, ПС – поведінкова сила; ЕС – емоційна сила

Одинарною безперервною лінією позначені кореляційні зв’язки на рівні р < 0, 01, одинарною пунктирною – на рівні р < 0, 05

Статистично-значущі зв’язки між структурними складовими «Я-образу» молодших школярів із сиблінгової позиції молодшої дитини виявлені наступні (рис. 2):

1. Когнітивна активність пов’язана з емоційною оцінкою (0, 54 р< 0, 01);

2. Когнітивна активність пов'язана з емоційною силою (0, 57 р< 0, 01);

3. Когнітивна активність пов'язана з емоційною активністю (0, 59 р< 0, 01);

4. Когнітивна активність пов'язана з поведінковою оцінкою (0, 53 р< 0, 05);

5. Когнітивна активність пов'язана з поведінковою силою (0, 46 р< 0, 05);

6. Емоційна оцінка пов'язана з емоційно силою (0, 48 р< 0, 05);

7. Емоційна оцінка пов'язана з емоційною активністю (0, 58 р< 0, 01);

8. Емоційна оцінка пов'язана з поведінковою оцінкою (0, 52 р< 0, 05);

9. Емоційна сила пов'язана з емоційною активністю (0, 43 р< 0, 05);

10. Емоційна сила пов'язана з поведінковою оцінкою (0, 87 р< 0, 01);

11. Емоційна сила пов'язана з поведінковою силою (0, 78р< 0, 01);

12. Емоційна активність пов'язана з поведінковою оцінкою (0, 44 р< 0, 05);

13. Поведінкова оцінка пов'язана з поведінковою силою (0, 68 р< 0, 01).

ПС

ЕС

0, 78

0, 46

0, 87 0, 57 0, 48

КА

0, 43

ЕО

0, 68 0, 54

0, 53 0, 52

ПО

0, 59

0, 58

ЕА

0, 44

Рис. 2. Кореляційна плеяда організації структурних складових

«образу Я» дітей із сиблінгової позиції «молодший»

Примітки: КА – когнітивна активність, ПС – поведінкова сила; ЕС – емоційна сила, ЕО – емоційна оцінка, ЕА – емоційна активність, ПО – поведінкова оцінка.

Одинарною безперервною лінією позначені кореляційні зв’язки на рівні р < 0, 01, одинарною пунктирною – на рівні р < 0, 05.

Отже, кореляційна плеяда структурної організації «Я-образу» молодших школярів із сиблінгової позиції молодшої дитини виявилася розгалуженим і більш складним, замкненим комплексом.

Наведена картина може свідчити про те що молодша дитина замкнена, вона ніби захищається від оточуючого світу. Шість із дев’яти елементів виявилися пов’язаними між собою, крім активної поведінки, когнітивної оцінки, когнітивної сили. Найбільший показник кореляції було зафіксовано між емоційною силою і оцінкою поведінки. Такі структурні складові як емоційна сила, когнітивна активність, оцінка поведінки виступають в ролі системотвірних елементів-центрів. Це свідчить, що «Я-образ» у молодших школярів із сиблінгової позиції молодшої дитини організована, структурна система.

Кореляційна плеяда структурної організації «Я-образу» молодших школярів з сиблінгової позиції старшої дитини містить сім елементів із дев’яти передбачених методикою і виявилася розгалуженим комплексом (рис. 3).

Найбільше до себе притягує такий структурний компонент «Я-образу» як емоційний. Нам відомо, що емоційний компонент характеризують такі аспекти як самоповага самолюбство, самокритичність, гордість і т. д.

Можливо дитина більше використовує захисних механізмів, що підтверджено результатами інших методик.

Старші в сім’ї виявляються досить гнучкими, уміють пристосовуватися до різних обставин, але коли від них вимагають надто багато, то вони починають емоційно захищатися. Такі діти стають сензитивними, чутливими до себе та інших.

ПС

0, 53

КА

0, 56

КО

0, 76

ПО

ЕО

ЕС

ПА

0, 49

0, 50 0, 53

0, 57 0, 51

0, 65

Рис. 3. Кореляційна плеяда організації структурних складових

«образу Я» дітей із сиблінгової позиції «старший»

Примітки: КА – когнітивна активність, КО – когнітивна оцінка; ПС – поведінкова сила; ЕС – емоційна сила, ЕО – емоційна оцінка, ПО – поведінкова оцінка

Слід відмітити, що кількість зв’язків між структурними складовими «Я-образу» старшого школяра із відповідної сиблінгової позиції є різною. Імовірно, ця зумовленість зв’язку між структурними складовими «Я-образу» визначається зовнішнім впливом, що підтверджує зокрема роль сиблінгової позиції у батьківській сім’ї (за результатами проективних методик).

Аналіз отриманих результатів показав, що «Я-образ» дитини молодшого шкільного віку може визначатися особливостями тієї позиції (зокрема сиблінгової), яку вони займають у структурі батьківської сім’ї. Нами виявлено, що «Я-образ» старшої за сиблінговою позицією дитини вирізняється місцем і роллю насамперед емоційного компоненту в організаційній структурі. У молодшої дитини значущу роль відіграє когнітивний компонент, у єдиної дитини пріоритетів у структурній організації «Я-образу» не виявлено.

ВИСНОВКИ

Таким чином, теоретичне і емпіричне дослідження особливостей «Я образу» молодших школярів із основних сиблінгових позицій дає можливість зробити наступні узагальнюючі висновки.

«Я-образ» – ознака і результат усвідомленої діяльності щодо сутності людини, що дає змогу відрізнити себе від інших людей.

Дослідники фіксують у людини не один образ «Я», а безліч тих, що змінюють один одного «Я-образів». Образи людини стосуються різних сутностей, зокрема особистісної. «Я-образ» − не статичне, а динамічне утворення особистості.

Основною особистісною характеристикою молодшого школяра є прийняття і усвідомлення своєї внутрішньої позиції, що дає підстави вважати цей вік зрілим дитинством. Психічний і особистісний розвиток дитини у молодшому шкільному віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку – навчанням у початковій школі. На цьому віковому етапі провідною діяльністю стає навчання, основою якого є пізнавальний інтерес і нова соціальна позиція.

Особливе місце у цьому віці займає рефлексія. У дітей молодшого шкільного віку спостерігаються ознаки усвідомлення власних дій, психічних станів. Особливість їхньої навчальної діяльності полягає в тому, що школярі повинні обґрунтовувати правильність своїх висловлювань і дій. Необхідність розрізняти зразки суджень і самостійні спроби в їхній побудові сприяють формуванню у молодших школярів уміння ніби збоку розглядати й оцінювати власні думки та дії. Це вміння є основою рефлексії – осмислення своїх суджень і вчинків з точки зору їхньої відповідності задуму та умовам діяльності; самоаналіз. Свідченням її є здатність бачити особливості власних дій, робити їх предметом аналізу, порівнювати з діями інших людей. Якщо дошкільник здебільшого орієнтується на індивідуальний досвід, то молодший школяр починає орієнтуватися на загальнокультурні зразки, якими він оволодіває у взаємодії з дорослими та ровесниками.

Емпіричне дослідження було зорієнтоване на виявлення особливостей структурної організації «Я-образу» молодших школярів із урахуванням такого чинника як сиблінгова позиція в сім’ї: молодший, старший, єдиний. Сиблінгова позиція відображає реальне діяльне ставлення особистості до себе, оточуючих, подій. Іншими словами, місце, яке посідає дитина у системі сімейної взаємодії, зумовлює її реальну позицію щодо себе, інших, взаємодії вцілому.

Згідно опрацьованих результатів дослідження «Я-образу» молодших школярів із основних сиблінгових позицій було виявлено, що у дітей, які займають сиблінгову позицію молодшого в сім’ї найбільш яскраве місце займає такий компонент як когнітивний. Це може свідчити про образ своїх якостей, здібностей дитини, зовнішності, соціальній значущості і так далі тобто, усвідомлюючи усі ці складові себе, відбувається самопізнання людини. Механізми самопізнання: рефлексія, самоаналіз, самосприйняття – все те, за допомогою чого людина добуває знання про себе.

Спираючись на результати дослідження, ми можемо проаналізувати результати досліджуваних, які займають позицію єдиної дитини в сім’ї. Для них центральним не виявився жодний компонент, що може свідчити про те, що єдина дитина в сім’ї комфортно себе почуває наодинці із самою собою, але спокійно приймає допомогу, коли вона йому потрібна. Оскільки батьки схильні покладати більші надії на свою єдину дитину, вона звичайно відрізняється й у школі, і в інших областях своєї діяльності й буває вкрай засмучена, якщо не процвітає у всьому, чим займається. Оскільки єдина дитина не звикла до повсякденного спілкування з іншими дітьми, буває, що він із працею звикає до близьких відносин.

Що стосується старшого за сиблінгової позицією, то вони в сім’ї виявляються досить гнучкими, уміють пристосовуватися до різних обставин, але коли від них вимагають надто багато, то вони починають емоційно захищатися. Такі діти стають сензитивними, чутливими до себе та інших.

Отже, виходячи із усього вище, сказаного, вважаємо, що подальші напрямки дослідження цього питання повинні стосуватися глибинного вивчення особливостей «Я-образу» молодших школярів із основних сиблінгових позицій (старший, молодший, єдиний).