Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Екскаваторне відвалоутворення
При проектуванні даного виробничого процесу вихідним матеріалом є наступні технологічні показники: - тип екскаватора і його технологічні й робочі параметри; - марка вагонів (думпкарів); - тривалість зміни; - коефіцієнт, що враховує нерівномірність подачі потягів; - відстань від обмінного пункту до місця розвантаження; - середня швидкість руху потягів на відвалі; - час на зв'язок при обміні потягів; - число вагонів у потягу; - час на розвантаження одного вагону; - тривалість екскаваторного циклу; - коефіцієнт наповнення ковша; - коефіцієнт використання екскаватора в часі; - робоча довжина відвального тупика; - висота відвалу; - час необхідний для перекладання рейкового шляху одного тупика; - коефіцієнт, що враховує резервні тупики.
Алгоритм розрахунку процесу екскаваторного Відвалоутворення
1. Можливе число подаваних на відвальний тупик потягів у зміну:
(Т.76)
де Тзм – тривалість зміни, година.; f – коефіцієнт, що враховує нерівномірність подачі потягів (0,85 – 0,95); L – відстань від обмінного пункту до місця розвантаження, км; υ – середня швидкість руху потягів на відвалі, приймається згідно з даними технічної служби ГЗКа, або з технологічних довідників; τ – час на зв'язок при обміні потягів, приймається рівним 0,05 год.; nв – число вагонів у потягу, шт.; tр – час на розвантаження одного вагона ( при виконанні розрахунків приймається рівним 0,02 год.). 2. Приймальна здатність відвального тупика визначається за виразом: , (Т.77) де qв – кількість породи в цілині, що вміщається у вагоні, м3.
3. Експлуатаційна продуктивність відвального екскаватора визначається за раніше наведено формулою (див. підрозділ “Виймально-навантажувальні роботи”). 4. Крок пересування рейкового шляху на відвальному тупику визначається за формулою: , (Т.78) де Rр і Rч – радіуси розвантаження і черпання екскаватора, м; l1 – довжина фронту розвантаження (звичайно приймається рівною довжині 2 –2,5 вагонів). 5. Час між пересуваннями рейкового шляху визначається за формулою:
. (Т.79) 6. Необхідне число відвальних тупиків визначається за формулою:
, (Т.80)
де Qзм – обсяг породи, що вивозиться з кар’єру на протягом зміни, м3; tпер. – час, необхідний на перекладання рейкового шляху одного тупика, змін; Крез. – коефіцієнт, що враховує резервні тупики (Крез. = 1,2- 1,25).
7. Тривалість пересування колії можна орієнтовно порахувати за формулою: , (Т.81)
де з – загальний крок пересування, м; L – довжина ділянки шляху, що пересувається, м; b – крок пересування колієпересувача за один прохід (для шляхів з двох ниток з рейками типу Р-75 b = 0,2 – 0,3 м); υ – середня швидкість робочого ходу колієпересувача (υ = 140–200 м/хв); k – коефіцієнт, що враховує витрати часу на допоміжні операції (k = 0,6 – 0,7). |
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-19; Просмотров: 245; Нарушение авторского права страницы