Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Методичні поради до вивчення теми. Вивчення теми передбачає розгляд таких питань
Вивчення теми передбачає розгляд таких питань: Завдання, джерела інформації для проведення ревізії, нормативні акти. Ревізія основних прямих витрат на виробництво. Перевірка загальновиробничих витрат. Перевірка правильності визначення виробничої собівартості продукції, робіт (послуг). Контроль фактичної виробничої собівартості реалізованої продукції, робіт (послуг). Контроль адміністративних витрат. Контроль витрат на збут продукції. Контроль витрат основної діяльності є однією з найважливіших ділянок ревізійної роботи, спрямованої на виявлення невикористаних резервів та непродуктивних витрат і втрат. Від обґрунтованості визначення витрат залежить об’єктивність оцінки фактичної виробничої собівартості готової продукції, робіт (послуг), витрат на управління та збут, інших витрат операційної діяльності, а також достовірність відображення результатів підприємницької діяльності у фінансовій та податковій звітності. Тому до основних завдань ревізії належать такі: 1) виявити наявні порушення щодо достовірності визначення витрат на виробництво та собівартості продукції, робіт і послуг, методики їхнього облікового процесу; 2) розробити заходи впливу для їхньої ліквідації, внесення відповідних коректив, притягнення до відповідальності винних службових осіб. Джерела інформації для контролю собівартості продукції, виконаних послуг і робіт: а) первинні документи: лімітні картки, відомості, накладні, акти, матеріальні вимоги на відпуск матеріальних цінностей для виробничої діяльності структурним підрозділам підприємства; розрахунково-платіжні відомості з оплати праці працівників, відомості розподілу трудозатрат і витрат на оплату праці працівників підприємства; авансові звіти підзвітних осіб, рахунки-фактури, акти про одержані послуги від інших підприємств і т. ін.; б) облікові регістри з аналітичного та поточного синтетичного бухгалтерського обліку (картки аналітичного обліку в розрізі об’єктів в) нормативні, планові калькуляції, розрахунки до них, кошториси загальновиробничих та адміністративних витрат і витрат на збут, статистична звітність з окремих показників річного звіту (ф. 2); г) дані податкового обліку про валові витрати на виробництво, залишки незавершеного виробництва. Основні нормативні акти, якими керується ревізор при здійсненні контролю: Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» (зі змінами і доповненнями від 24.12.2002 р.); Закон України «Про оподаткування прибутку» від 22 травня 1997 р. (зі змінами та доповненнями); Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318. Ревізор повинен ознайомитися з особливостями організації Далі ревізор вивчає та перевіряє інформацію про структуру Напрями ревізії основних прямих витрат на виробництво: 1. Перевірка матеріальних витрат на виробництво. Здійснюючи контроль матеріальних витрат, треба визначити обґрунтованість включення їх до виробничих витрат: а) за номенклатурою матеріальних ресурсів, виходячи з аналізу напрямів цільового використання за призначенням безпосередньо на виробничий процес відповідно до технології; б) за оцінкою вартості матеріальних витрат (сировини, комплектуючих, напівфабрикатів, палива, електроенергії тощо). При цьому проводиться нормативний контроль правильності визначення обсягів фактичних витрат за вартістю, виходячи з діючих ринкових і фактичних договірних цін, обсягів транспортно-заготівельних та особливо додаткових витрат (послуги товарних бірж, комісійні посередницькі послуги організацій і фізичних осіб, їх рівень у структурі ціни); в) правомірність включення витрат на тару; г) важливо встановити, чи виключена вартість зворотних відходів сировини, матеріалів, обґрунтованість їхньої оцінки, подальше їхнє використання. Матеріальні витрати як вартість матеріальних ресурсів на виробництво продукції, робіт (послуг) визначаються виходячи з: цін їхнього придбання (без урахування податку на додану вартість); націнок (надбавок); комісійних винагород, виплачених товарним біржам, посередницьким організаціям, включаючи брокерські послуги; митних зборів і транспортування, зберігання, доставку, що здійснюються сторонніми організаціями. Крім цього, у вартість матеріальних ресурсів включаються витрати підприємств на тару та пакування, одержаних від поста- З витрат на матеріальні ресурси, що включаються в собівартість продукції, виключається вартість зворотних відходів виробництва, під якими розуміють залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції і втратили повністю або частково споживчі якості вихідного ресурсу (хімічні або фізичні властивості), а тому використовуються з підвищеними витратами (зниження виходу продукції) або зовсім не використовуються 2. Важливе місце в структурі витрат на виробництво посі- У процесі контролю вивчається правомірність зарахування до витрат виробництва в розрізі об’єктів витрат при групуванні таких витрат за місцями їхнього виникнення (центрами витрат) та за видами продукції (за кожним найменуванням виробів на дебет відповідних субрахунків до рахунку 23 «Виробництво»). Для перевірки використовують машинограми, відомості розподілу трудозатрат та обсягів нарахованої заробітної плати працівникам структурних підрозділів підприємства за об’єктами витрат. Слід зазначити, що не всі виплати працюючим належать до витрат на оплату праці (матеріальна допомога, дивіденди, оплата путівок на лікування тощо). Особлива увага звертається на обґрунтованість внесених виправлень щодо витрат на оплату праці як коригування раніше допущених помилок за минулі періоди (довідки бухгалтерії про перенесення витрат з одного об’єкта на інший, додаткові розрахункові відомості, виправлення в групувальних відомостях як додаткові записи). Для узагальнення матеріалів перевірки з цього питання використовуються дані про виявлені порушення під час перевірки розрахунків з працюючими (див. тему «Контроль грошових коштів та розрахункових і кредитних операцій»). 3. Тісно пов’язані з витратами на оплату праці витрати на обов’язкове державне соціальне страхування працівників (збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням і похованням, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, і на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання). Обґрунтованість їхнього включення до основних прямих витрат на виробництво визначається методами нормативної та арифметичної перевірки їхніх обсягів, виходячи з нормативних ставок нарахування й уточнених обсягів витрат на оплату праці як бази для розрахунку за даними групувальної відомості розподілу заробітної плати в розрізі об’єктів витрат. Із застосуванням методів порівняння та нормативного й арифметичного документального контролю перевіряється відповідність джерел виплати заробітної плати джерелу сплати внесків на соціальне страхування та правомірність їхнього віднесення до складу прямих витрат і включення до виробничої собівартості. При виявленні фактів завищення або заниження обсягів витрат на оплату праці в розрізі об’єктів треба обов’язково визначити взаємопов’язані відхилення щодо такої групи витрат. 4. Перевірка інших прямих витрат. До них належать надані основному виробництву послуги допоміжного виробництва, субпідрядних організацій у частині витрат, які безпосередньо за технологією виробничого процесу є його складовою або пов’язані з обслуговуванням конкретного об’єкта витрат (плата за оренду спеціального устаткування, експертизу, сертифікацію продукції При здійсненні контролю застосовують такі методичні прийоми та способи: візуальна перевірка оформлення і достовірності первинних документів та аналіз їхнього змісту щодо виду витрат на конкретний об’єкт та договорів з організаціями—виконавцями послуг, робіт, плановими калькуляціями; нормативна перевірка дотримання встановлених норм відшкодування витрат на відрядження; техніко-економічні розрахунки обсягів витрат; перевірка правильності кореспонденцій бухгалтерських рахунків на підставі аналізу змісту первинних документів. Основні напрями контролю загальновиробничих витрат: 1) вивчення та оцінка виконання кошторисів загальновиробничих витрат (за рік, щоквартально, окремих статей витрат) методом аналізу даних аналітичного обліку за рахунком 91 «Загальновиробничі витрати»; 2) перевірка обґрунтованості включення витрат до складу загальновиробничих у розрізі постійних і змінних витрат та конкретних статей витрат: а) на оплату праці апарату управління, виробничим підрозділам підприємств; б) на обов’язкове державне соціальне страхування; в) по нарахуванню зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення; г) на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів за- ґ) на охорону праці, техніку безпеки й охорону довкілля; д) на послуги зв’язку, комунальні послуги (опалення, освітлення, каналізація, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень); 3) перевірка правильності визначення загального обсягу місячних витрат; 4) перевірка правильності розподілу змінних і постійних загальновиробничих витрат у розрізі об’єктів основного виробництва. Для дотримання єдиної методології бухгалтерського обліку на підприємстві повинен застосовуватись єдиний підхід до розподілу змінних і постійних загальновиробничих витрат (рис. 2.10). Таким чином, контроль віднесення витрат на виробництво в частині загальновиробничих витрат здійснюється методом нормативної перевірки щодо правомірності включення до складу таких витрат на підставі вивчення первинних документів про такі витрати. Витрати, які безпосередньо не пов’язані зі здійсненням Рис. 2.10. Схема розподілу загальновиробничих витрат Важливе місце в контролі посідає візуальна перевірка наявності й достовірності первинних документів про витрати: на поточний і капітальний ремонт основних засобів як власних, так і орендованих чи зданих в оренду іншим підприємствам, організаціям; на відрядження працівників за кордон; на послуги, які надаються на підставі господарських договорів (комунальні послуги — водопостачання, каналізація, опалення; послуги зв’язку; електроенергія). У разі виникнення підозр щодо фальсифікації чи недостовірності первинних документів проводиться детальне їх вивчення методом зустрічної перевірки цієї документації на підприємствах чи в організаціях, які надали такі послуги. Перевірка правильності визначення виробничої собівартості продукції, робіт (послуг) — це завершальна стадія контролю з даного розділу ревізійної роботи. При переході до контролю визначення виробничої собівартості продукції треба систематизувати та узагальнити інформацію про вплив попередньо виявлених порушень на обсяги витрат за періодами (кварталами року). Крім того, обсяги витрат на виробництво і випуск продукції в основному не збігаються в часі: є незавершене виробництво станом на перше число та його розміри постійно змінюються; можуть існувати витрати, які належать до майбутніх періодів. Основні напрями контролю: 1) перевірка правильності оцінки обсягів незавершеного виробництва на кінець місяця; 2) перевірка обґрунтованості й правомірності включення витрат до складу витрат майбутніх періодів, забезпечень майбутніх витрат (рахунки 39, 47); 3) перевірка розрахунку фактичних витрат на виробництво за видами продукції, що виробляється підприємством, видами виробничої діяльності (видами робіт чи послуг, що виконуються підприємством на сторону, а також для непромислових господарств свого підприємства); 4) перевірка правильності ведення податкового обліку валових витрат на виробництво як узагальнення облікової інформації з різних журналів (№ 1, 3, 5) за звітний період для складання декла- Здійснюючи контроль достовірності даних про наявність незавершеного виробництва, його реальні обсяги, ревізор вив- Як свідчать матеріали контролю Державної контрольно-ревізійної служби, до основних порушень, які впливають на обсяги оподаткування, належать: а) за об’єктивної наявності незавершеного виробництва на кінець місяця (кварталу) списання всіх витрат виробництва (за поточний звітний період на випуск продукції та реалізацію); б) включення до складу витрат звітного періоду витрат майбутніх періодів, нарахування резервів з витрат невиробничого ха- в) неправомірність включення окремих видів витрат, як основних, так і накладних, по об’єктах витрат, що веде до завищення собівартості окремих видів продукції і вуалювання собівартості нерентабельних видів продукції або окремих замовлень робіт і послуг; г) порушення методики обліку витрат на виробництво та визначення виробничої собівартості видів готової продукції, що впливає на об’єктивність фінансових результатів роботи підприємства і достовірність визначення бази його оподаткування. Реальність фінансових результатів фінансово-господарської діяльності підприємства залежить від правомірності застосованої методики розрахунку фактичної виробничої собівартості реалізованої продукції. Відповідно до чинного законодавства собівартість реалізованої продукції, робіт (послуг) складається з виробничої собівар- Основні напрями контролю: 1. Контроль розрахунку фактичної виробничої собівартості реалізованої продукції. Для цього вивчають дані розрахунку фактичної собівартості готової продукції за поточний місяць та її залишки на початок і кінець місяця, використовуючи дані додаткових зведених відомостей до журналів № 5, 5А. Основні порушення при цьому виникають через неправильний розподіл фактичних відхилень від облікових цін на обсяг реалізації продукції поточного місяця, на залишок готової продукції наприкінці місяця:
Крім цього, ревізор узагальнює виявлені порушення щодо складу витрат, включених до фактичної виробничої собівартості, систематизуючи інформацію з попереднього розділу ревізії виробничої собівартості готової продукції в розрізі місяців і кварталів року з кінцевими підсумками загальних обсягів завищення або заниження фактичної виробничої собівартості реалізованої продукції за ревізований період. 2. Перевірка правильності визначення і віднесення в дебет рахунку 90 нерозподілених постійних загальновиробничих витрат. 3. Перевірка правильності коригування фактичної виробничої собівартості реалізованої продукції за наявності повернення покупцями раніше відвантаженої продукції як такої, що не відповідає умовам договору, наявності претензій при нестачах. 4. Контроль відображення в обліку фактичної виробничої собівартості реалізованої продукції (дебет рахунку 90). На заключній стадії контролю за кожен місяць проводиться перевірка правильності визначення і відображення фактичної виробничої собівартості реалізованої продукції в системі рахунків бухгалтерського обліку за методом перевірки кореспонденцій рахунків у журналі № 5 з даними змісту первинних документів, на підставі яких вони складені (тобто дебет рахунку 90 з рахунками 23, 26, 25, 91, 64). Обов’язково підлягають перевірці обґрунтованість внесених виправлень і коригувань допущених помилок за минулі періоди методами аналізу даних первинних документів, порівняння, арифметичних розрахунків підсумкових даних журналів № 5, 5А і книги головних рахунків, що стосуються дебету рахунку 90. У структурі витрат основної діяльності підприємства адміністративні витрати становлять до 60 %. До адміністративних витрат належать загальногосподарські витрати, які пов’язані з управлінням підприємницької діяльності, а саме: на оплату праці адміністративного та загальногосподарського персоналу, на службові відрядження цих працівників, на утримання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського призначення (операційна оренда, страхування майна, амортизація, охорона, опалення, водопостачання тощо), на послуги зв’язку, податки (крім таких, які включаються у виробничу собівартість), загальні корпоративні витрати, витрати на юридичні та інші професійні послуги, інші витрати загальногосподарського призначення. Особливість витрат цієї групи полягає в тому, що вони не включаються в собівартість продукції, робіт, послуг і відображаються у Під час контролю адміністративних витрат ревізор керується П(С)БО 16 «Витрати». Джерелами інформації для контролю адміністративних витрат є дані журналу № 5 за дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати» та відповідної відомості аналітичного обліку за цим рахунком, первинних документів, групувальних відомостей і листків-розшифровок щодо розподілу витрат за призначенням (наприклад, амортизація основних засобів, опалення, освітлення, водопостачання, зв’язок і т. ін.). Напрями ревізії: оцінка виконання кошторисів адміністративних витрат за звітні періоди; перевірка обґрунтованості, достовірності, правомірності включення до групи адміністративних витрат в цілому та за статтями витрат (на оплату праці, збори на обов’язкове соціальне страхування, нарахування амортизації, послуги зв’язку, комунальні послуги, представницькі витрати та ін.); перевірка правильності відображення адміністративних витрат у поточному бухгалтерському та податковому обліку. Контроль правомірності включення до групи адміністративних витрат здійснюється методом нормативно-правової перевірки на відповідність вимогам П(С)БО 16 «Витрати». Контроль обґрунтованості адміністративних витрат щодо Якщо підприємство здає в оренду виробничі приміщення (особливо, якщо це підприємство державної форми власності), разом Для узагальнення виявлених порушень щодо адміністративних витрат використовуються матеріали перевірки з розділів контролю розрахунків, у тому числі й з підзвітними особами за службовими відрядженнями, з працюючими по оплаті праці та соціальному страхуванню, контролю основних прямих витрат на виробництво, загальновиробничих витрат і витрат іншої операційної діяльності. До можливих порушень щодо складу адміністративних витрат може бути віднесене включення витрат, пов’язаних не із загальним управлінням підприємства, а з утриманням соціально-культурних установ, житлового фонду, гуртожитків (тобто завищення валових видатків при розрахунку оподатковуваного прибутку). У структурі витрат основної діяльності підприємства витрати на збут становлять до 45 %, чим визначається їхня значущість як об’єкта контролю. Витрати на збут, пов’язані з реалізацією (збутом) готової продукції, товарів: оплата праці, службові відрядження, комісійні винагороди продавцям та працівникам, які забезпечують збут; витрати на рекламу та вивчення ринку; витрати на передпродажну підготовку товарів, упакування готової продукції, ремонт тари; транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з виконанням договорів постачання з покупцями, гарантійне обслуговування та ремонт, страхування, витрати на утримання основних засобів, пов’язані зі збутом, інші (операційна оренда, амортизація, комунальні послуги тощо). Витрати цієї групи, як і адміністративні витрати, не вклю- Основним нормативним актом, яким керується ревізор під час контролю витрат на збут, є П(С)БО 16 «Витрати». Контроль витрат на збут здійснюється за такими напрямами: оцінка виконання кошторисів витрат на збут за звітні періоди; перевірка обґрунтованості, достовірності, правомірності включення до групи витрат на збут в цілому та за статтями витрат. перевірка витрат на тару. Залежно від особливостей транспортування, виду готової продукції вивчаються операції щодо нарахування зносу зворотної тари, списання витрат на тару та збитків по тарі; перевірка витрат на рекламу, гарантійний ремонт; перевірка відображення в аналітичному і синтетичному Матеріали ревізій щодо витрат на збут дають змогу визначити такі типові порушення: а) завищення витрат на рекламу, гарантійний ремонт у податковому обліку валових видатків; б) включення у витрати на збут вартості зворотної тари; в) включення у витрати на збут за звітний період транспортних витрат, які підлягають відшкодуванню покупцями, та інші факти неправомірного віднесення витрат до цієї групи; г) порушення в оформленні первинних документів про витрати цієї групи та в методиці їхнього бухгалтерського та податкового обліку. Навчальні завдання Перевірити законність, доцільність операцій і правильність їхнього відображення в бухгалтерському обліку. За виявленими порушеннями та недоліками зробити відповідні записи в журналі ревізора, відобразити факти порушень згідно зі структурою документа. Скласти розділ акта ревізії витрат основної діяльності. |
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-19; Просмотров: 246; Нарушение авторского права страницы