Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
КОЕФІЦІЄНТНИЙ АНАЛІЗ ВИТРАТ БАНКУ⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 12
За результатами розрахунків, наведеними у табл. 10.19, найбільше значення має коефіцієнт витрат на 1 грн дохідних активів Кв(Ад), величина якого зросла з 0,483 до 0,557 за період. Тобто витрати на 1 грн дохідних активів банку збільшилися на 7,4 коп., що є негативним явищем, особливо тому, що темп приросту коефіцієнта Кв(Ад) становить 15,3 % та випереджає темп приросту дохідності активів Кд(Ад), який становить 13,5 %. Використовуючи метод ланцюгових підстановок, оцінюємо вплив таких факторів на коефіцієнт витратності дохідних активів: величини операційних та неопераційних витрат відповідно F(1) та F(2); величини дохідних активів F(3). Для факторного аналізу використовується така модель: Кв(Ад) = В : Ад = (Воп + Вноп) : Ад = Визначимо два скориговані коефіцієнти: К1 = (Воп1 + Вноп0) : Ад0 = (145 + 16,5) : 303 = 0,533; К2 = (Воп1 + Вноп1) : Ад0 = (145 + 25,5) : 303 = 0,563. Вплив першого фактора — величини операційних витрат — визначається за формулою: F(1) = К1 – Кв(Ад)0 = 0,533 – 0,483 = 0,05. Отже, збільшення величини операційних витрат на 15 тис. грн призвело до підвищення коефіцієнта на 0,05. Вплив другого фактора — величини неопераційних витрат — визначається так: F(2) = К2 – К1 = 0,563 – 0,533 = 0,03. Вплив третього фактора — величини дохідних активів — визначимо за формулою: F(3) = Кв(Ад)1 – К2 = 0,557 – 0,563 = – 0,006. Незначне збільшення дохідних активів на 3,2 тис. грн за період дало змогу знизити значення коефіцієнта Кв(Ад) на 0,006. Це — єдиний фактор, який має позитивний вплив на коефіцієнт, що аналізується. Загалом сукупний вплив трьох факторів на коефіцієнт витрат на 1 грн дохідних активів буде таким: F(Кв) = F(1) + F(2) + F(3) = 0,05 + 0,03 – 0,006 = 0,074. Результати аналізу даних табл. 10.19 свідчать, що зміна якісного складу витрат призвела до значного підвищення коефіцієнта Кв(Ад), тобто вплинула негативно, а зміна величини дохідних активів дала змогу знизити значення відповідного коефіцієнта, хоч і недуже. За аналогічною методикою здійснюється коефіцієнтний аналіз витрат, якщо виділити їх складові в такий спосіб: процентні та комісійні витрати, які належать до основної банківської діяльності; загальноадміністративні витрати та витрати на персонал, які забезпечують функціонування банку; витрати на покриття банківських ризиків. Для оцінки рівня витрат важливо дослідити динаміку коефіцієнта, який характеризує співвідношення процентного і непроцентного чистого доходу, що розраховується за формулою: К = (Дн – Вн) : Мп, де Дн — непроцентні доходи; Вн — непроцентні витрати; Мп — процентна маржа банку. Значення розрахованого коефіцієнта необхідно порівняти зі світовими стандартами (48—67 %). Мінімальна процентна маржа банку (яка дає можливість покрити необхідні витрати, але не приносить прибутку) розраховується за допомогою показника фінансової стійкості банку. Для його визначення використовують такі дані: сукупний дохід Дс — сума доходів банку, отриманих за результатами операційної діяльності та за операціями з цінними паперами, доходів від неопераційної діяльності та інших доходів; умовно-змінні витрати Ву.з — витрати, що зростають або зменшуються пропорційно до обсягів активних та пасивних операцій банку; умовно-постійні витрати Ву.п — витрати, що прямо не залежать від обсягів активних та пасивних операцій банку; проміжний дохід Дпр — розрахунковий дохід, що залишається у розпорядженні банку після покриття умовно-змінних витрат; коефіцієнт прибутку Кприб — відносний показник проміжного доходу; беззбитковий дохід Дб.зб — дохід, за якого банк не має збитків, або сукупний дохід достатній після покриття умовно-змінних витрат для покриття умовно-постійних витрат (прибуток банку дорівнює 0); рівень фінансової стійкості (точка беззбитковості) Рф.ст — рівень зниження сукупного доходу, який може витримати банк без загрози його фінансовому стану (межа фінансової безпеки). Для розрахунку фінансової стійкості банку використовують такі формули: Дпр = Дс – Ву.з; Кприб = Дпр : Дс = (Дс – Ву.з) : Дс; Дб. зб = Ву.п. : Кприб = Ву.п : [(Дс – Ву.з) : Дс]; Рф.ст = (Дс – Дб.зб) : Дс = 1 – Дб.зб : Дс. Таким чином, всебічний аналіз витрат банку дає змогу знаходити резерви підвищення прибутковості банківської діяльності й оцінювати ефективність їх використання. 1 Ковбасюк М. Р. Економічний аналіз банків і підприємств. — К.: Скарби, 2001. — |
Последнее изменение этой страницы: 2019-05-08; Просмотров: 231; Нарушение авторского права страницы