Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Аутотренінг як система концентрованого саморозслаблення
І самонавіювання. Аутогенне тренування (аутотренінг) - концентрована форма саморегуляції з одночасним застосуванням спеціальних прийомів м’язової релаксації (розслаблення м’язів), психічного спокою і самонавіюванням. Аутотренінг спрямований на регуляцію психічної активності людини, мобілізацію її соматичних і духовних резервів, інтенсифікацію пізнавальних процесів - уваги, зосередженості, швидкості психічних реакцій, рівня самооцінки, пам’яті. Застосовують індивідуальний та груповий аутотренінг. Використовують проведення процедур у трьох послідовнихположеннях: - сидячи - пацієнт вільно сидить на стільці з трохи нахиленою вперед головою, передпліччя кладе вільно на стегна, а кисті розслаблює і опускає. - зручне розміщення людини у м’якому кріслі - потилиця і спина повинні зручно спиратися на спинку крісла, а руки у розслабленому стані розміщуються на підлокітниках. - лежачи горілиць на ліжку, кушетці або дивані з вільно простягнутими вздовж тулуба руками. Після прийняття одного із положень тіла слід заплющити очі і вольовим впливом намагатися максимально розслабити спочатку м'язи обличчя, потім язика і нижньої щелепи. Після цього проводять дихальну розминку, яка полягає у дво-три хвилинному диханні животом з частотою 14-16 дихальних рухів за 1 хв., потім переходять до основних вправ аутотренінгу: а) загальне заспокоєння; б) досягнення загальної м’язової релаксації; в) виклик відчуття тепла в кінцівках; г) оволодіння регуляцією частоти і ритму дихання; ґ) оволодіння регуляцією частоти і ритмом серцевих скорочень; д) мобілізуючі вправи; є) загальне зміцнення емоційно-вольової сфери. На завершальному етапі переходять до виконання спеціальних прийомів аутотренінгу, який складається із 12 занять. На перших заняттях (1-4) необхідно сформувати образ спокою і розслаблення, на проміжному етапі (заняття 5-9) зафіксувати цей стан другою сигнальною системою (тобто в усній формі). Завершальні заняття (10-12) призначені для закріплення образу психічного і фізичного спокою.
1- 4 заняття. - Я зовсім спокійний. Згадка про конкретні ситуації або події викликає відчуття приємного спокою і радості. - Мене ніхто і ніщо не турбує. Згадка конкретної події викликає, відчуття насолоди і приємності. - Усі мої м’язи повністю розслаблені і підготовлені до відпочинку. - Усе моє тіло розслаблене повністю, і я відпочиваю, неначе перебуваючи у стані невагомості. - Я повністю спокійний і віддалений від реальностей земного життя.
5-9 заняття. - Я зовсім спокійний і врівноважений. - Мене ніхто і ніщо не турбує. - Усі мої м’язи максимально розслаблені і підготовлені до відпочинку. - Усе моє тіло повністю розслаблене і відпочиває. - Я безмежно щасливий і спокійний.
10-12 заняття. Я абсолютно спокійний, ніхто і ніщо не може порушити мого спокою. За умови виконання обстежуваним цього етапу переходять до виконання спеціальних вправ аутотренінгу в такій послідовності (тривалість кожної вправи 30-60 с): перший етап - загальне заспокоєння. Пацієнт із заплющеними очима повільно і тихо повторює кілька разів слова: я спокійний, я зовсім спокійний; мене ніщо не бентежить, мене ніхто не турбує; у мене розслаблені м’язи обличчя, очей, нижньої щелепи, язика; розслаблені м’язи моїх рук, ніг, тулуба; усі мої м’язи розслаблені; тіло моє повністю розслаблене і відпочиває; тіло моє легке, невагоме; другий етап - м’язова релаксація. Пацієнт вольовим зусиллям послідовно створює в організмі певні відчуття: я відчуваю важкість у правій руці; відчуття важкості у правій руці повільно наростає; права рука надто важка, і я не здатний нею поворухнути; я відчуваю важкість у лівій руці; я відчуваю послідовне наростання важкості у лівій руці; ліва рука надто важка, і я не здатний нею ворухнути; я відчуваю важкість у правій нозі; відчуття важкості у правій нозі поступово наростає; права нога стає надто важкою і нерухомою; я відчуваю важкість у лівій нозі; відчуття важкості у лівій нозі поступово наростає; ліва нога стає надто важкою і нерухомою; я відчуваю приємну важкість, яка наповнює мої руки і ноги; усе моє тіло повністю розслаблене і важке; третій етап - емоційно-вольова сфера. Пацієнт про себе кілька разів повторює у визначеній послідовності вислови: я повністю володію собою; я володію своїми думками; я володію своїми емоціями; я володію своїми почуттями; я завжди уважний; я завжди організований; я завжди впевнений у собі; я завжди урівноважений; я спокійний і повністю володію собою. Після закінчення сеансу обстежуваному пропонується розплющити очі і з’ясовують його реакцію на кожну дію аутотренінгу. Ефективність сеансу оцінюється за такими критеріями: відмінний результат - при позитивній відповіді на всі суб’єктивні відчуття з тесту “Загальне заспокоєння”, при позитивній реакції не менше ніж на 10 дій з тесту “М’язова релаксація”, на 6-7 дій з тесту “Емоційно-вольова сфера”;
добрий результат - при позитивній реакції не менше ніж на 6 дій з тесту “Загальне заспокоєння”, на 7 дій з тесту “М’язова релаксація", на 5 дій з тесту “Емоційно-вольова сфера”; задовільний результат - при позитивній відповіді не менше ніж 5 дій з тесту “Загальне заспокоєння”, на 6 дій з тесту “М’язова релаксація”, на 4 дії з тесту “Емоційно-вольова сфера”; незадовільним вважається результат за показниками, які нижчі задовільних бодай по одному із тестів. Таким чином, медичні працівники повинні вміти допомогти пацієнтові в стресових ситуаціях зняти нервове напруження і адаптуватись до нових умов існування за допомогою психічної саморегуляції.
|
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-09; Просмотров: 767; Нарушение авторского права страницы